Особливості розвитку дітей з ООП

      Навчання і виховання дитини з нормативним розвитком – це наука, в якій є місце і «первинному хаосу», і «болісній порожнечі», але також і життю, повному творчості та «яскравих несподіванок». 

Навчання і виховання дитини з особливими освітніми потребами (далі – ООП) – це наука ще важча, де, можливо, для «первинного хаосу», «болісної порожнечі» і творчого «не знаю» місця ще більше, але для педагога з великою любов’ю до дітей ця праця ніколи не буде позбавлена чудових моментів і «яскравих несподіванок».

      Втілення в життя ідей інклюзії, зміна освітнього процесу відповідно до її принципів – завдання складне для усіх, хто включений у цей процес. Ідея інклюзії вимагає від педагогів не лише «включити» учня з ООП у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи, але і самим «включитися» у процес взаємодії з іншими, у процес командної співпраці. Самим педагогам необхідно навчитися бути відкритими на нові ідеї, бачити необхідність змінюватися самим, уміти прийняти відмінності та особливості інших людей.

   

                              Особливості розвитку дітей за нозологіями

Дитина із порушенням слуху

Втрата слуху у ранньому віці негативно впливає на розвиток мовлення дитини, перешкоджає нормальному формуванню словесного мислення, порушує процеси пізнання довкілля.

Спостерігається безпосередня залежність розвитку мовлення від ступеня втрати слуху. При незначному порушенні слуху відхилення у розвитку мовлення незначні. При значній втраті слуху спостерігається більш суттєві порушення , а за тяжкого порушення слухової функції , при глухоті, самостійне оволодіння мовленням стає неможливим.

Отже, глухі діти не в змозі самостійно навчитися говорити. Діти із зниженим слухом самостійно накопичують словниковий запас, але він невеликий, а вимова недосконала.

Дитина із порушенням зору

За ступенем зниження гостроти зору розрізняють дітей сліпих і слабозорих.

До сліпих відносять дітей абсолютно (тотально) сліпих та дітей із залишковим зором, у яких гострота зору становить 0,04 і нижче.

До слабозорих відносять дітей, які мають гостроту зору від 0,05 до 0,4.

Однією із причин слабозорості є порушення заломлюваності ока – рефракції, яка супроводжується зниженням зору. Видами цього порушення є короткозорість, далекозорість, астигматизм.

До особливостей протікання психологічних процесів у дітей із порушенням зору відносять:

- утруднення процесів сприйняття, зокрема формування цілісних образів, виділення його істотних ознак, їх повноти і точності;

- низький рівень розвитку моторики і координації рухів (несформована координація і точність рухів, погане володіння своїм тілом).

Дитина із порушенням розумового розвитку

Розумова відсталість виникає внаслідок органічного ушкодження центральної нервової системи.

За розумової відсталості дитина не має достатньо розвинених здібностей до контролю та самоконтролю власної поведінки, що є наслідком порушення взаємозв’язку між пізнавальними та емоційними процесами або мисленням та емоціями. У дитини спостерігається низький рівень активності і пізнання, її безпосередні потреби та емоційні вияви не підпорядковуються мисленню тому не усвідомлюються і не регулюються самою дитиною.

Дитині з порушенням розумового розвитку досить складно сприйняти навчальну діяльність, оскільки це вимагає від неї не тільки сидіти за партою, слухати вчителя, виконувати завдання, а й сприйняття та виконання завдань вчителя з включенням мислительських операцій.

Саме це може спровокувати у дитини появу гострих негативних переживань, швидких змін настрою, невдоволення, імпульсивної поведінки та емоційних стресів. У такого школяра також недостатньо стійка мотивація й низький пізнавальний інтерес.

Дитина із церебральним паралічем

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – один із найпоширеніших неврологічних діагнозів. Цей термін об’єднує групу станів, при яких порушуються рухи та здатність контролювати положення тіла у просторі.

Це захворювання тяжко інвалідизує дитину, вражаючи не лише опорно-рухову систему, а й зумовлює порушення мовлення (80%), інтелекту (50%), зору (20%), слуху (15%).

Церебральний параліч виникає внаслідок порушення тих відділів нервової системи, які контролюють роботу м’язів, відповідають за рівновагу і довільність рухів.

Це ураження може виникнути до народження, під час пологів або в перші тижні життя дитини.

Гіперактивна дитина (синдром дефіциту уваги)

Гіперактивність – це яскраво виражена перевага збудження над гальмуванням.

Активність гіперактивних дітей надмірна й неорганізована. У них відсутня посидючість і заповзятість у діяльності, що потребує розумової зосередженості. Вони змінюють одну справу на іншу, не доводячи розпочату до кінця. І як наслідок – недостатність пізнавальних функцій, труднощі у навчанні, можлива затримка мовленнєвого розвитку.

Часто такі учні не користуються прихильністю однокласників, внаслідок чого можуть виявитися ізольованими, що може призвести до низької самооцінки та проблемної поведінки.

Причиною гіперактивної поведінки можуть бути:

1) Спадковість. Гіперактивність більше властива хлопцям. Зовнішні характеристики – діти світловолосі та блакитноокі.

2) Здоров’я матері (алергічні захворювання).

3) Вагітність і пологи (алергія, стреси матері).

4) Навколишнє середовище (наявність свинцю та нітратів у питній воді, вихлопні гази, пестициди).

5) Дефіцит жирних кислот в організмі.

6) Дефіцит в організмі цинку, магнію, вітаміну В12.

7) Харчування (харчові добавки,консерванти).

8) Неправильне виховання, вседозволеність, непослідовність.

Недостатня концентрація уваги, непосидючість, часто створюють таким дітям репутацію порушників дисципліни. Це виражається в навмисній пустотливості, брутальності, агресивності.

Дитина з аутизмом

Аутизм – патологічна замкнутість, відгородженість від зовнішнього світу, заглиблення дитини у світ власних переживань.

Аутизм – це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленням у соціальній взаємодії і спілкуванні, а також стереотипність у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з’являються у віці до 3 років.

У дітей з аутичним спектром розладів спостерігається труднощі формування цілеспрямованої поведінки та здатності концентрувати увагу. Окрім цього, можливі імпульсивні реакції, причини яких інколи важко зрозуміти, а значить – і передбачити небажані прояви.

Щодо здатності взаємодіяти з іншими, можна говорити про відсутність у таких дітей уміння брати повноцінну участь у спільній діяльності, організовувати спілкування, слухати співрозмовника, емоційно співпереживати.

Дитина із порушенням мовленнєвого розвитку

Причини затримки мовленнєвого розвитку численні: педагогічна занедбаність, відсутнє чи недостатнє спілкування з дитиною, загальна ослабленість дитини після перенесених інфекційних захворювань, ускладнення під час вагітності та пологів матері.

Дітям з мовленнєвими порушеннями потрапляють у групу ризику як схильні до дислексії (тобто порушення читання) та дисграфії (тобто порушення письма), їм притаманні деякі відставання у розвитку психічних процесів.

Дослідження дітей з обмеженими можливостями, які вступають у звичайну школу показує, що у них порушений процес емоційної ідентифікації із значимими дорослими на ранніх етапах розвитку тягне за собою серйозні проблеми в навчанні і засвоєнні соціальних норм поведінки школяра:

діти з проблемами у розвитку стають жертвами батьківської опіки, що затягнулася і утруднює процес самоактуалізації особистості дитини в першу чергу – у навчальній діяльності.

До основних причин підвищення емоціональної напруги дітей з обмеженими потребами слід віднести:

• недостатні комунікативні навички (невміння спілкуватися із ровесниками і труднощі в спілкуванні із дорослим – вчителем);

– підвищена тривожність що пов’язана із бажанням повністю відповідати вимогам вчителя, високим рівнем домагань ;

– помилкова педагогічна тактика вчителя і/або батьків (заохочення конкуренції, порівняння і співставлення в оцінюванні учнів)

“Дитина, розвиток якої ускладнений дефектом, не просто менш розвинена, ніж її однолітки, але розвинена інакше”.

Л.В.Виготський